Бібліотека – Куточок психолога

Перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звертатися у випадку домашнього насильства


Що ж таке булінг і якими є його ознаки?

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 1 Закону України «Про освіту»).

Якою ж є відповідальність за вчинення булінгу?

З метою боротьби із булінгом було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 року № 2657-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

За загальними правилами, відповідальність за булінг настає, коли людині виповняється 16 років (стаття 12 КУпАП). І за свої дії вона відповідатиме самостійно.

Якщо булінг вчинила дитина віком до 16 років, за її дії будуть відповідати батьки або особи, які їх замінюють

Відповідно до статті 173-4 КУпАП булінг тягне за собою накладення штрафу:

– від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина перша статті 173-4 КУпАП);

– булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року тягне за собою накладення штрафу від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина друга статті 173-4 КУпАП);

– булінг вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина третя статті 173-4 КУпАП);

– булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина четверта статті 173-4 КУпАП);

– неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку (частина п’ята статті 173-4 КУпАП).

 Разом з тим, якщо булінг вчиняють особи у віці від 16 до 18 років, але наявні пом’якшуючі обставини (щире каяття, усунення завданої шкоди, зміна поведінки на кращу, проходження психологічної реабілітації та занять з управління гнівом тощо) замість штрафу або громадських робіт можуть бути застосовані такі заходи впливу (стаття 24-1 КУпАП):

1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Контроль за дотриманням вказаних положень закону здійснюється керівниками закладів освіти які зобов’язані повідомляти про факти булінгу працівників органів Національної поліції України, які, в свою чергу, мають право у разі виявлення правопорушень у цій сфері складати щодо осіб протоколи про адміністративні правопорушення (стаття 255 КУпАП).

Розгляд справ вказаної категорії Законом віднесено до компетенції суду.

Чи може булінг мати наслідком кримінальну відповідальність?

Безпосередньо цькування (булінг) має наслідком лише адміністративну відповідальність.

Однак, в окремих найтрагічніших випадках, коли результатом булінгу може стати замах на самогубство чи самогубство людини, такі діяння  можуть привести винну особу  до кримінальної відповідальності за статтею 120 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Найпоширенішими видами булінгу є такі:

  • фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, нанесення тілесних пошкоджень);
  • психологічний (поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
  • економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки в переодягальнях, сексуальні погрози, жарти);
  • кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів та інших електронних пристроїв або в мережі Інтернет).

Головне питання полягає в тому, як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу. Більшість психологів виділяють певні ознаки, які можуть стати дзвіночком для батьків та на які вони повинні звернути увагу. Серед загальних ознак виділяють роздратованість, появу необґрунтованої агресії до слабших людей або домашніх тварин, невмотивовані напади плачу чи інші різкі зміни в поведінці. Така поведінка проявляється в тому випадку, коли дитина не розповідає про те, що її ображають. Звичайно, це індивідуально, але якщо в дитячій поведінці є зміни, які їй не притаманні, то батьки завжди повинні реагувати.

В Законі окреслені типові ознаки булінгу (цькування), а саме:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Для того щоб зафіксувати адміністративне правопорушення (булінг), потрібно здійснити такі кроки:

  • зібрати докази цькування (найважливішими є показання свідків, а також відео та аудіозаписи булінгу);
  • звернутися до класного керівника: розповісти, що відбувається, повідомити, хто це робить, в який спосіб та іншу додаткову інформацію;
  • написати заяву на ім’я директора навчального закладу; директор зобов’язаний повідомити про факт булінгу в правоохоронні органи;
  • якщо адміністрація школи не вирішує проблему, то потрібно звернутися в поліцію та написати заяву, до якої додати зібрані раніше докази.

Телефони довіри:

  • – Дитяча лінія 116-111 або 0-800-500-225 (з 12.00 до 16.00);
  • – Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000;
  • – Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116-123 або 0-800-500-335;
  • – Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0-800-50-17- 20;
  • – Уповноважений Президента України з прав дитини 044-255-76-76;
  • – Центр надання безоплатної правової допомоги 0-800-213-103;
  • – Національна поліція України 102.

Безпека користування Інтернет

Сучасне життя неможливе без Інтернету. Глобальна мережа Інтернет – це необмежений ресурс, який може бути використаний як для навчання, так і для відпочинку та спілкування з друзями.  На сьогоднішній день 90% підлітків і молодих людей користуються Інтернетом

Як будь-яка складна інфраструктура, Інтернет містить багато небезпек, нехтування якими може призвести не просто до втрати спокою, але й істотних грошових коштів. Вміщаючи в себе великий інформаційний, навчальний та розважальний потенціал, Інтернет може бути небезпечним та становити певний ризик, особливо для дітей .

Згідно з результатами досліджень, діти найбільш часто зустрічаються з наступними небезпеками в Мережі:

  • агресія;
  • сексуальні домагання;
  • переслідування, образу;
  • психологічний тиск;
  • шахрайство / крадіжки;
  • неетична реклама;
  • порнографія;
  • комп’ютерні віруси;
  • ігрова залежність;
  • доступ та безпосереднє залучення до небажаного контенту;
  • небезпека віртуального спілкування (приниження);
  • сюрпризи при безпосередній зустрічі віч-на-віч;
  • неправдива інформація;
  • неконтрольовані покупки.

Кожен, хто працює з мережею, щоб не випробовувати на собі її «темні» сторони, повинен знати потенційні джерела небезпеки та вміти захищати себе й своїх близьких і друзів.

 Отже, джерела небезпеки наступні:

♦   комп’ютерні віруcи та троянські програми

♦   мережеві атаки

    ♦   соціальна інженерія

Щоб не стати жертвою компютерних вірусів, шпигунський програм і різного роду інтернетшахраїв небхідно дотримуватись деяких правил:

  • Завжди будьте уважні в Інтернеті. Не довіряйте листам і сайтам, невідомого автора. Якщо у вас є хоч якісь сумніви в їх достовірності – краще відмовитись від операції. Пам’ятайте, що адресу відправника електронного листа дуже легко підробити. Краще зателефонувати знайомому (від імені якого надіслано лист), переконавшись особисто у потребі допомоги.
  • Не відкривайте ніякі підозрілі посилання. Пам’ятайте, що реальні посилання та те, що ви бачите на екрані, можуть різнитися. Ідентичність посилання та її відображення на веб-сторінці дуже легко перевірити.
  • Завжди перевіряйте правильність адреси веб-сайтів, на яких ви виконуєте якісь фінансові операції або вводите конфіденційну інформацію. Часто шахрайські (фішингові) сайти мають адреси дуже схожі на адреси реальних веб-сайтів, але відрізняються, наприклад, однією літерою.
  • Банки та сервіси електронної пошти не будуть починатись з http – тільки https! (протокол шифрування переданих і отриманих даних).
  • Завжди встановлюйте антивірусну програму і фаєрвол, своєчасно оновлюючи антивірусні бази.
  • Десять разів подумайте, перш ніж опублікувати в соцмережах будь-яку інформацію про себе та свої плани. Завдяки роботі сучасних пошукових систем типу Google ви більше ніколи не зможете її звідти вилучити.
  • Не лінуйтеся заводити складні паролі (щонайменше 8 символів, де є як маленькі, так і великі літери) і не призначайте один і той же пароль для всіх Ваших облікових записів.
  • Своєчасно оновлюйте операційну систему і софт.
  • Остерігайтеся відкритих Wi-Fi точок доступу.
  •  Якщо Ви знайшли відкриту Wi-Fi точку,  не радимо швидко підключатися до неї. За замовчуванням, відкриті джерела Wi-Fi в зонах загального користування не мають шифрування, а це означає, що будь-хто поруч з Вашим місцем розташування, може записувати такі дані, які Ви передаєте онлайн, як Ваші паролі, банківські рахунки та електронні листи.
  • Захистіть себе! Є деякі основні запобіжні заходи які можна вжити, якщо Ви не готові відмовитися від зручності цих безкоштовних з’єднань Wi-Fi:
  • Вимкніть обмін файлами на пристрої або комп’ютері
  • Уникайте сайтів, де Вам потрібно вводити персональні дані, щоб увійти в свій обліковий запис (сайти, наприклад, соціальних мереж, електронної пошти або онлайн-банкінгу)
  • Якщо Вам необхідно використовувати електронну пошту, шифруйте її з SSL (Secure Sockets Layer) або TSL (Transport Layer Security)
  • Переконайтеся в тому, що Ви підключені до захищених каналів (адреси, що починаються з з “HTTPS”).
  • Щоб отримати максимальну безпеку в Інтернеті, створіть VPN (віртуальну приватну мережу)

Не забувайте й про деякі додаткові заходи безпеки при роботі в Інтернеті, бо лише весь комплекс цих нескладних рекомендацій допоможе Вам залишатися в безпеці.

 Рекомендації щодо профілактики захворювання на COVID-19                                   

                              Рекомендації для студентів:

    Навчання в ВНЗ об’єднує людей – в аудиторіях, гуртожитках, під час проведення різних заходів. Якщо ви навчаєтеся у бібліотеці, відвідуєте спортивні заходи або відпочиваєте з сусідами по кімнаті в гуртожитку, вас оточують люди. Все це разом створює багато можливостей для поширення респіраторних захворювань, таких як грип чи COVID-19.

НЗЗ можуть допомогти вам захистити себе та інших від зараження грипом чи COVID-19. НЗЗ – це заходи, які люди і громада можуть зробити, щоб уповільнити поширення респіраторних вірусів. Вони включають в себе прості щоденні профілактичні заходи, такі як уникати контакту із особами з проявами респіраторних захворювань, прикривати ніс і рот під час кашлю і чхання одноразовою серветкою, часто мити руки.

Ось кілька важливих кроків для захисту себе і інших від зараження і поширення респіраторних захворювань як у ВНЗ, так і за його межами (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря/студентської поліклініки):

1  .    Тримайтеся подалі від інших людей, якщо ви захворіли або одягайте одноразову медичну маску

  • Не відвідуйте навчальні кімнати та тримайтесь на відстані не менше 2 м від інших осіб до повного одужання.
  • Якщо у вас є сусіди по кімнаті, подивіться, чи можуть вони залишитися в іншому гуртожитку або з друзями, поки ви не видужаєте.
  • Підтримуйте зв’язок з медичною службою для студентів, вашими викладачами і друзями по електронній пошті, в текстових повідомленнях або по телефону.
  • Багато відпочивайте.
  • Пийте багато рідини – мінеральна не газована вода, чай. Якщо у вас є супутні хронічні захворювання або ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань, негайно зверніться до лікаря.
  1. Дотримуйтесь дистанці
  • Люди, хворі на респіраторні захворювання, можуть поширювати вірус на інших людей на відстань до 1 м.
  • Респіраторні захворювання, такі як грип чи COVID-19 дуже легко поширюються. Тримайтеся подалі від хворих людей.
  • У людей, які захворіли на респіраторну інфекцію, в т. ч. COVID-19, симптоми можуть бути відсутні. Вони можуть передати вірус іншим людям, навіть не знаючи, що вони хворі.
  • Намагайтеся не ділитися посудом із захворілими особами.
  • Уникайте місць, де збираються великі групи людей, таких як класи, концерти, фестивалі та спортивні заходи, особливо якщо ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань (наявні хронічні захворювання дихальної, серцево-судинної систем).
  • Намагайтеся брати участь в зборах або заняттях в онлайн режимі, щоб уникнути особистого контакту з людьми, які можуть бути хворі.
  1. Зупинити поширення вірусів можливо
  • При кашлі або чханні прикривайте ніс і рот одноразовою серветкою, це допомагає попередити поширення вірусу через ваші руки та поверхні.
  • Викиньте використані серветки, а потім вимийте руки. Якщо немає можливості вимити руки, обробіть їх спиртовмісним антисептиком.
  • Рекомендовано носити одноразову маску для обличчя під час захворювання, щоб знизити ризик поширення хвороби іншим.
  1. Мийте руки
  • Ретельно і часто мийте руки з милом і теплою водою.

Якщо мило і тепла вода недоступні, використовуйте спиртовмісний антисептик для рук з вмістом спирту не менше 60%.

  • Не торкайтеся до своїх очей, носа або рота брудними руками. Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь таких як клавіатура, мобільні телефони, пульти дистанційного керування телевізора, столи і дверні ручки.

Дії людей з симптомами COVID-19

  1. Залишайтеся вдома.
  2. Подзвоніть своєму сімейному лікарю.
  3. Опишіть йому симптоми, історію подорожей. Розкажіть про те, чи були ви в контакті з людьми, які потенційно можуть бути інфіковані. Розкажіть про результати опитування, а також уточніть, на які саме запитання Ви дали стверджувальну відповідь.
  4. Виконуйте інструкції свого лікаря.
  5. У невідкладних станах — температура вище 38, яка не збивається, та ускладнене дихання — терміново викликайте “швидку” за номером

У разі виникнення запитань — звертайтеся за телефонами:

  • Урядова гаряча лінія: 15-45
  • Гаряча лінія МОЗ: 0 800 505 201
  • Гаряча лінія ЦГЗ: 0 800 505 840                                                                                         Гаряча лінія  Донецька обл.:0800507506, 0626442164, 0668001392, 06264204773

    Освіта  на дому

Як зробити для родини комфортний простір?

У період пандемії важливо слідкувати не лише за фізичним здоров’ям, а й ментальним. Якщо вам доводиться проводити багато часу з близькими у спільному просторі, варто використовувати деякі правила. Це допоможе комфортному співіснуванню та знизить рівень стресу.

Дві години тиші. Домовтеся з близькими про зменшення джерел шуму.

Особиста зона для кожного. Це може бути письмовий стіл, ліжко, кут кімнати, де інші члени родини не докучатимуть.

Справедливий розподіл обов’язків. Не потрібно обслуговувати інших, якщо вони можуть самі про себе подбати.

Потреба у визнанні. Частіше дякуйте одне одному за зроблену роботу чи доручення.

Вибачайтеся. Намагайтеся не тягти за собою конфлікти в новий день.

Як батьки можуть впливати на безпеку навчального процесу в період карантину?

Можна звертатися зі скаргами щодо недотримання безпечних умов освітнього процесу до Державної служби якості освіти. Телефони “гарячої лінії”:

  • з питань загальної середньої та дошкільної освіти: (044) 236-10-50;
  • з питань вищої освіти: (044) 236-33-58, (044) 236-34-31.

Час роботи: понеділок – п’ятниця з 9:00 до 18:00 (крім вихідних і святкових днів)

  • офіційний сайт ВООЗ

 https://www.who.int/emergencies/diseases/novelcoronavirus-2019

 офіційний сайт ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України»

https://phc.org.ua/     

 Засоби індивідуального захисту

 Закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину.

Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою.

Маску слід змінювати щочотири години.

Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.

Не можна використовувати маску повторно.

Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.

Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть і викиньте у смітник.      


Будьте уважними один до одного, будьте чуйними і пам’ятайте:

життя -це найбільша цінність!

Ми живемо лишень раз!

Усім буває тяжко,але це не привід вкорочувати його!

Просто всім нам іноді дуже необхідна підтримка.

Бережіть рідних,та будьте щасливими заради них!

Іноді впоратися з особистою кризою допомагає відверта розмова — якщо не з психологом, то з близькими

При найменших підозрах і сумнівах звертайтеся до психолога. Буває так, що не склався контакт із психологом навчального закладу  – знайдіть іншого, того, до якого вам буде зручно звертатися за допомогою.

Та багато людей, які вчинили самогубство, не зверталися по допомогу ні до спеціалістів, ні до рідних. Людина боїться, що в її біль не повірять і знецінять його. Іноді поговорити просто немає з ким. Допомагати в такому разі мали б телефони довіри.

Особливості підліткового та дитячого суїциду

За статистичними даними в останні роки кількість самогубств серед 10-15-річних підлітків виросла майже вдічі. При цьому хлопчики здійснюють самогубства в чотири рази частіше ніж дівчатка. До чотирнадцяти років різко зростає кількість завершених суїцидів, оскільки в такому віці підлітки вже здатні ретельно планувати свої дії і використовують досить нестандартні методи, зокрема і такі, як віртуальна гра «Голубий кит».

Індикатори прояву суїцидальної загрози

  • Втрата інтересу до звичних видів діяльності;
  • раптове зниження успішності навчання;
  • незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
  • погана поведінка в навчальному закладі;
  • незрозумілі або часті, повторювані зникнення з дому та прогули школи;
  • збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків;
  • інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

 Ознаки суїцидальної поведінки

Поведінкові:

  • будь-які раптові зміни в поведінці і настроях, особливо такі, що віддаляють від близьких;
  • схильність до необачних і нерозсудливих вчинків;
  • надмірне споживання алкоголю чи таблеток;
    • відвідування лікаря без очевидної потреби;
    • роздавання дорогих речей або грошей;
    • придбання засобів скоєння суїциду;
    • підбиття життєвих підсумків, упорядкування справ, підготовка до самогубства;
    • нехтування зовнішнім виглядом.

Словесні:

  • запевнення в безпорадності і залежності від інших;
  • прощання;
  • розмови або жарти про бажання померти;
  • повідомлення про конкретний план суїциду;
  • подвійна оцінка значущих подій;
  • повільне, маловиразне мовлення;
  • самозвинувачення.

Емоційні прояви:

  • амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;
  • безпорадність, безнадія;
  • переживання горя;
  • ознаки депресії;
  • почуття провини або невдачі, поразки;
  • надмірні побоювання або страхи;
  • почуття власної малозначущості;
  • неуважність, розсіяність або розгубленість.

 Депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою

  • почуття суму, нудьги, відчуття втоми, порушення сну, соматичні скарги, непосидючість, неспокійність, фіксація уваги на дрібницях, надмірна емоційність, замкненість, розпорошена увага, агресивна поведінка, неслухняність, схильність до бунту, зловживання алкоголем або наркотиками, погана успішність у навчанні, прогули занять у школі.

 Висловлювання підлітків, схильних до суїцидальних спроб:

  • скарги на відсутність сенсу життя: «Навіщо мені жити?», «Який сенс у тому, що я живу?»;
  • висловлювання «Мені все набридло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»;
  • скарги на погані передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»;
  • підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, поховальних ритуалів;
  • словесні натяки на смерть, що наближається: «Потерпіть, недовго вам залишилося мучитися!», «Ви ще пошкодуєте, але буде пізно!»;

 Дії підлітків, схильних до суїцидальних спроб:

  • наведення особливого порядку в своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з’ясування стосунків;
  • раптовий, без видимих причин, напад спокою, смиренного стану після стресу або тривалої депресії;
  • таємні приготування до чогось, що підліток відмовляється пояснювати;
  • тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для підлітка характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, гратися, вести активний спосіб життя.

Деякі з цих ознак мають «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальні загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи в житті юної людини. Але психологу, соціальному педагогу, вчителю і вихователю ніколи не слід забувати про «суїцидальну тему» при появі цих ознак. Для уточнення висновку про наявність суїцидальної загрози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби – карти, опитувальники, тести.

 Основні правила надання допомоги потенційним суїцидентам

  1. Не панікуйте. Демонструйте спокій і рішучість. Спокійна, виважена поведінка (нічого особливого не сталося) сприяє виявленню з боку суїцидента довіри до вашої особи.
  2. Створіть турботливу, доброзичливу атмосферу. Вона є могутнім підбадьорливим засобом. Безумовне прийняття такої людини допоможе вам проникнути в її ізольовану душу.
  3. Підштовхніть до розмови. Якщо людина перебуває в депресивному стані, вона має потребу говорити, а не слухати когось. Сповнена сильних почуттів відчуження, вона не завжди готова сприймати ваші поради, відгукнутися на ваші думки й потреби. Вона страждає від болю, але не бачить виходу. Залишайтесь спокійним і уважним слухачем, намагаючись не пропустити будь-якої значущої інформації.
  4. Дійте так, ніби ви не обмежені в часі для бесіди. Обмежуючи час спілкування з пригніченою людиною, ви можете стати каталізатором скоєння суїциду.
  5. Намагайтеся працювати над відродженням надії й шукати альтернативи. Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і водночас інколи відчувати ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно завдає душевних страждань.
  6. Не будьте шокованими й не виявляйте відрази. У жодному разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Це може принизити почуття суїцидента і примусити почуватися ще більш непотрібним.
  7. Дозволяйте суїцидентам відчувати жалість до себе. Але не сперечайтеся й не пропонуйте невиправданих утішань. Прагніть тактовно шукати сфери, у яких людина відчуває значущість і сенс свого життя й діяльності.
  8. Переконайтеся, що ви використали всі можливі методи.

Рекомендації батькам з профілактики маніпуляцій в Інтернет – іграх

  1. Змиріться з тим, що ви не можете повністю контролювати життя підлітка. Якщо ви почнете тиснути на нього і забороняти користуватися  Інтернетом, він буде робити те ж саме, але таємно від вас.
  2. Скільки б часу   у  вас не забирала робота та інші справи, ви повинні находити час для дітей. Важливо показати дитині, що ви в будь-який момент готові її вислухати. Дайте їй можливість подружитися з вами.
  3. Якщо підліток розмістив на своїй сторінці фрази або ілюстрації на тему самоприниження, нанесення собі каліцтв, це тривожний знак. Слід насторожитися, якщо на його сторінці часто зустрічаються медузи, кішки, метелики, єдинороги і кити, що пливуть вгору, фотографії порізів на руках. Запитайте дитину, що це означає, обов’язково звичайним тоном. Уважно вислухайте відповідь дитини.
  4. Деякі підлітки можуть чинити опір вам щосили. В цьому випадку краще разом піти до психолога.
  5. Якщо раніше ваші відносини не були дуже теплими і довірчими, не варто в одну мить намагатися стати зразковим батьком. Не варто займатися самодослідженням на тему “Чи хороший я батько?”.
  6. За деякими даними, невідомі погрожують з’ясувати за IP-адресою, де живе підліток, і вбити всю його сім’ю, якщо той не вчинить суїцид. Запам’ятайте: IP не дає жодної інформації про особу людини! Єдине, що може зробити зловмисник, – звернутися із запитом до провайдера, який не стане ділитися з невідомою особою конфіденційною інформацією.
  7. Набагато більше можна дізнатися, вивчивши особисті сторінки підлітка. Там, як правило, зазначено, в якому районі міста він живе, у якій школі навчається, з ким з однокласників дружить, ким працюють батьки. Видаліть разом із дитиною дані, якими можуть скористатися зловмисники.
  8. Якщо ви хочете встановити на смартфоні дитини програму стеження, варто обов’язково попередити її про це й отримати згоду. Багато підлітків не сприймають грубе втручання дорослих у своє життя. Якщо дитина захоче продовжити “гру” без вашого відома, вона це зробить.
  9. Не читайте новини про суїциди і не піддавайтеся істерії, яка нагнітається в Інтернеті.

 Lifeline Ukraine – це національна, професійна телефонна лінія підтримки з питань запобігання суїцидів і профілактики психічного здоров’я. 7333  гаряча лінія відкрита 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

  • Національна дитяча “гаряча лінія” – 116 -111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 20.00);
  • “Гаряча лінія” з питань попередження насильства – 116 123 або 0 800 500 335;
  • Центр надання безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.
  • «Всеукраїнський телефон довіри – 0 800 501 701.

                              

director
МАКУХА Олексій Миколайович

Директор коледжу

Відмінник освіти України

Звертаюся до тієї категорії школярів, які вже зараз турбуються про своє подальше життя, до тих, хто навчається в 9-х та 11-х класах і визначається з вибором майбутньої професії. Дуже важливо підійти до цього свідомо і зважено. Для цього необхідно черпати інформацію з різних джерел, критично вивчати її, всебічно аналізувати...